Британський та американський акценти англійської мови – у чому різниця

Усі, хто вивчають англійську, рано чи пізно розуміють, що британська та американська мови у чомусь різні. Причому іноді здається, що лексика, вимова та орфографія цих двох мовних варіацій регулярно набуває більшої різниці. Тому, щоб не потрапити в незручну ситуацію і бути зрозумілим правильно, краще знати, які слова мають відмінності за змістом та їхньою вимовою у Британії та США.

Зазначимо, що у світі варіацій англійської досить багато. Але у Великій Британії класичним вважають Received Pronunciation (або RP), а у Сполучених штатах – General American (скорочено GA).

Основні відмінності британської та американської англійської

Наведемо приклади основних відмінностей двох варіантів мови:

1. Орфографія. В американській версії англійської часто при написанні пропускають літери, які не вимовляються, і пишуть слова близько до їхнього звучання. Наприклад, color та colour, honor та honour, traveling та travelling, program та programme.
2. Вимова. У кожній країні існує велика кількість варіацій вимови у регіонах. Але в основному відмінність полягає у наголосі та звучанні голосних літер.
3. Лексика. Існує невеликий відсоток слів, які використовуються лише в одній із країн. Деякі з них зрозумілі представникам іншої культури, але є й такі, що викликають труднощі. Наприклад, печиво у британців – це biscuits, у американців – cookies; квартира – flat у британців та apartment у американців; вантажівка у Британії – це lorry, в Америці – truck тощо.
4. Грамматика. У США та Великобританії граматика практично однакова, але все ж таки є деякі відмінності. Американці частіше використовують Past Simple у тих випадках, де англійці застосували б Present Perfect. В американському англійському дієслово fit у минулому часі буде fit, а в британському – fitted. Британці кажуть I’ve already done it, а мешканці штатів – I already did it.
5. Вживання слів. Тут британський і американський варіанти мають багато нюансів. Наприклад, у США використовують прийменник through (у перекладі, включно), якщо говорять про певний період часу (The show is running May through August). У Британії скажуть – from May to August. Ще такий приклад: цифру нуль в Америці називають zero, а в Англії – nought, billion у Штатах означає мільярд, а на туманному Альбіоні – це трильйон.

Головна різниця у британському та американському акцентах

Найчастіше в американському та британському акцентах англійської можна зустріти такі відмінності:

• Ротичний звук r (the rhotic r). Він трапляється нам у словах, де r знаходиться між голосною та приголосною літерами. У Британії така r (за винятком деяких регіонів) не вимовляється, тобто не є ротичною. Вимова американців у разі відрізняється, вони таку r вимовляють.
• Дзвінкий приголосний звук t (the flapped t). Більшість американців при вимові звук t більше схожий на d. У Британії це теж зустрічається у кількох акцентах. А ще мешканці деяких регіонів вимовляють t, як r, що ускладнює розуміння сказаного для іноземців.
• Гортанна смичка (the glottal stop). Це об’єднуюча риса британських акцентів, яка здебільшого асоціюється з робітничим класом. Глухий гортанний вибуховий приголосний звук у британців можна зустріти в словах, які вимовляють американці з дзвінким t. Наприклад, water чується, як wa’er.
• Заміна голосних букв (vowel changes). Багато голосних звуків в обох варіантах мови схожі, але є ті, які звучать по-різному. Найбільше це помітно у слові pure зі звуком ʊə. У Британії цей звук практично вийшов із вживання, тому pure частіше вимовляють так: pjɔː. А ось в Америці слово звучатиме інакше: pjʊr.
• Випадаючий звук j (yod dropping j). Звук j, що стоїть після конкретних приголосних j в Америці, на відміну від Британії, не вимовляється. Такими приголосними є t, d, s, n, l, x. Наприклад, new звучить як nu, а tune як tun.
• Наголос (word stress). Є слова, де наголос відрізняється. Найчастіше вони мають французьке походження. Американці в таких словах наголошують на другому складі, а жителі Великобританії – на перший.
• Інтонація (intonation). Британці говорять речення з високим висхідним тоном (або High Fall), тобто починають з верхніх звуків та знижують їх до кінця речення. В Америці часто використовується висхідна інтонація (або Rising intonation).

Якщо ви не є носієм мови, то розділити ці два варіанти вимови відразу буде складно, тоді як представники Великобританії та США можуть зрозуміти одне одного. Щоб навчитися розрізняти британську та американську англійську, займайтеся, спілкуйтеся з тими, для кого ця мова рідна, практикуйте вимову. Запишіться на курси до школи Next Level та отримуйте задоволення від навчання.